КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ ТОВАРУ — інтегральна характеристика товару, яка відображає його відмінність від товару-конкурента і визначає його привабливість в очах споживача. К.т. охоплює, з одного боку, суто якісні характеристики товару, а з іншого — всі значні та досить вагомі для споживача умови придбання та майбутнього використання товару. К.т. містить три основні складові: одна з них пов’язана безпосередньо з виробом і фактично зводиться до його якості; друга містить економічні витрати на створення, збут і сервіс товару, а також економічні можливості та обмеження споживача; третя відображає все те, що може бути приємно чи неприємно споживачеві як покупцю, як людині, як члену тієї чи іншої соціальної групи тощо. Дослідження поведінки покупців свідчать, що для них у процесі освоєння та відбору виграє той товар, у якого відношення корисного ефекту до витрат на його придбання та використання максимальне порівняно з іншими аналогічними товарами. Витрати покупця складаються з витрат на купівлю (ціна товару) і витрат, пов’язаних із споживанням. Найпоширенішими методами оцінювання К.т. є метод групових експертиз, опитування споживачів, оцінка К.т. на підставі технічних та економічних параметрів товарів. Оцінка К.т. охоплює такі етапи: 1) аналіз ринку для вибору найбільш К.т., тобто такого, що може бути зразком при порівнянні та визначенні конкурентоспроможності певного товару; 2) визначення фармацевтичного набору порівнюваних параметрів обох товарів. Частина з цих параметрів характеризує споживацькі властивості товару, які, в свою чергу, забезпечують його корисний ефект і описуються набором жорстких та м’яких споживчих параметрів, та його економічні властивості або споживчу вартість. Для ЛП до жорстких параметрів можуть бути віднесені показання до застосування (спектр дії), терапевтична ефективність, безпека (побічні ефекти) тощо; м’які параметри характеризують естетичні властивості препарату (дизайн, колір, упаковка тощо); розрахунок інтегрального показника К.т.:
де Irтех та Irекон — групові параметричні індекси, розраховані відповідно за групами технічних і економічних показників. Конкурентоспроможність ЛП визначається з використанням фармакоекономічних методів, зокрема методу «вартість — ефективність». К.т. має відносний характер, тому визначається порівнянням певного товару ФП з товаром-аналогом (конкурентом) щодо конкретної групи споживачів у конкретний проміжок часу. Оскільки К.т. відображає відповідність товару вимогам ринку, для визначення стану та стабільності попиту може бути розрахований показник конкурентоспроможності ЛП як відношення його проданої кількості до обсягу реалізації препарату-аналога за певний період часу. При наявності декількох аналогів визначається середня сума їх реалізації. Попит на певний ЛП можна вважати стабільним, якщо розрахований показник К.т. перевищує 1.
Економічна енциклопедія. — К.–Тернопіль, 2000. — Т. 1; Мнушко З.Н., Дихтярева Н.М. Менеджмент и маркетинг в фармации. Ч. II. Маркетинг в фармации / Под ред. З.Н. Мнушко. — Х., 2008; Павленко А.Ф., Войчак А.В. Маркетинг. — К., 2003.